Після Другої світової війни Англія остаточно втратила "пальму першості" у міжнародних відносинах. Починається розпад найбільшої Британської колоніальної імперії. Після виснажливої війни Англія залишилась серед великих держав, але не могла тягатись по силі з США та СРСР. Після шести років війни англійці найменше думали про претензії на світове панування. Це особливо виявилось на перших післявоєнних виборах 26 липня 1945 р. Англійці проголосували за лейбористів, які чітко сформулювали свою головну мету – створити в Англії процвітаючу державу. Лідер лейбористів Клемент Еттлі сформував уряд, який взявся здійснити низку реформ.У результаті реформ, проведених лейбористами, було націоналізовано вугільну, газову, металургійну галузі промисловості, електроенергетику, зв’язок, транспорт, Англійський банк. Власникам підприємств сплачувалась компенсація – 2,5 млрд. фунтів стерлінгів. Згодом темпи націоналізації були знижені, лейбористам стало ясно, що держава неспроможна взяти на себе занадто багато. Було проголошено курс на змішану економіку.
Процес націоналізації і створення державної власності був у першу чергу зумовлений тим, що держава брала на себе проблеми розв`язання загальнонаціональних завдань: акумуляція фінансових ресурсів для здійснення проголошених широких соціальних реформ, створення надійних інфраструктури, транспортних систем, єдиної електромережі, підтримання нерентабельних але стратегічно необхідних для економіки держави галузей (вугледобувна, суднобудівна тощо). Компенсація мала забезпечити колишнім власникам можливість вкладати свій капітал в інші більш прибуткові галузі економіки.
Немає коментарів:
Дописати коментар